Щорічно 3 квітня власний День народження відзначає штрих-код, бо саме цього дня в 1973 році компанія IBM показала світові розробку штрихового коду, яку спільно створили Норман Джозеф Вудланд та Бернард Сільвер.
Проекти з індивідуальним маркуванням товарів з’явилися на кілька десятирічь раніше. Шлях від початкової ідеї до реалізації зайняв майже 40 років. Думки винахідників спотикалися на недосконалості технологій. Багато років наукове товариство не звертало уваги на їхні праці. Але вони все одно зуміли змінити світ.
Все почалося в 1932 році. Студент Уоллес Флінт у своїй дослідницькій роботі описав модель майбутнього супермаркету. За його задумом покупці повинні були вибирати продукти у торговому залі, певним чином проколюючи перфокарту. На касі встановлювалося зчитувальний пристрій, який збирав інформацію з карток, і стрічковий конвеєр привозив вибрані покупки. Уоллес пропонував цю ідею кільком бізнесменам, але в ті роки американська економіка перебувала на піку Великої Депресії, і грошей просто не було.
1948 рік бізнесмен зацікавився ідеєю розробки системи автоматичного обліку товарів і запропонував товаришеві зайнятися його розробкою на базі університету. Перші напрацювання були дуже далекими від реального втілення. Спочатку новатори хотіли маркувати товари спеціальними чорнилами, які світяться при ультрафіолетовому освітленні. Проект вийшов дорогим, і його окупність не уявлялася можливою. Після провалу ідеї звернули увагу на азбуку Морзе. Точки і тире були перетворені на довгі вертикальні смужки. Ця форма ідеально підходила для маркування. Але радіти було рано, без пристрою, здатного читати символи, все це залишалося марним. Цілий рік вони думали над пристроєм і придумали прилад, що віддалено нагадує сучасні сканери штрих-коду. Перші штрих-коди були круглі (лінії були замкнені в коло), аби зчитувати під будь-яким кутом та попередити помилки.
Штрих-код являє собою графічну інформацію, котру наносять на необхідний предмет для ідентифікації товару. Штрихові коди зчитують за допомогою інших технічних засобів.
Штрих-код (bar-code) являє собою графічне зображення (у вигляді штрихів) певної послідовності цифр. Він містить інформацію про товар та його виробника. Найбільш розповсюджена система товарної нумерації – 13- розрядний код EAN-13, розроблений Європейською асоціацією товарної нумерації (European Article Numbering Association) і повністю сумісний із ним 13-розрядний код UPC (Universal Product Code), який використовують у США та Канаді.
Перші три цифри штрих-коду називають префіксом і присвоюються EAN. Ними позначаються національні організації EAN. Префікс національної організації EAN – Асоціації товарної нумерації України «ЄАН-Україна» – 482. Наступні 9 цифр містять номер підприємства і товару, структура цих знаків визначається безпосередньо національної організацією. А остання, 13-та, цифра – це контрольний розряд, вона призначена для перевірки правильності зчитування коду EAN скануючим пристроєм.
Найвужчий штрих або пробіл завширшки 0,33 мм. Саме цю величину прийнято вважати одиницею ширини штриха. У групи, що складаються з двох пробілів та двох штрихів, сімома модулями кодується кожна цифра. Ширина штрихів, пробілів та їх поєднання також несуть інформацію.
Перші дві-три цифри штрих-коду називаються префіксом і означають країну походження (виробника або продавця) продукту;
- наступні чотири-п’ять – підприємство-виробник;
- ще п’ять – найменування товару, його споживчі властивості, розміри, масу, колір;
- остання цифра – контрольна, що використовується для перевірки правильності зчитування штрих-коду сканером.
Безпосередньо код товару розшифровується наступним чином: 1 цифра: назва товару; 2 цифра: споживчі властивості; 3 цифра: розміри, маса; 4 цифра: інгредієнти; 5 цифра: колір.
Сьогодні також отримав розповсюдження QR-код – матричний код (двовимірний штрих-код), розроблений і представлений японською компанією «Denso-Wave» у 1994 році. Основна перевага QR-кода – це легке розпізнавання скануючим обладнанням (в тому числі й фотокамерою мобільного телефона), що дає можливість використання в торгівлі, на виробництві, в логістиці.
Штрих-коди відіграють неймовірно важливу роль у покращенні способів збирання та обміну інформацією підприємствами, а також у оптимізації руху товарів по ланцюжку поставок. Вони скануються з ймовірністю успіху, що дорівнює 99,99%.
Вперше вони використовувалися для маркування залізничних вагонів, щоб залізничні компанії могли ідентифікувати поїзди, що прибувають, і запобігати їх зіткненням. Першим продуктом зі штрих-кодом, який був просканований на касі магазину 26 червня 1974 року став упаковка жуйки Wrigley JucyFruit. Одна з них тепер зберігатися в Смітсонівському музеї американської історії.
Найменший у світі штрих-код (надрукований розміром всього 25 x 13 мм) був розроблений наприкінці 1980-х років доктором Стівеном Бухманном, ентомологом Департаменту сільського господарства Дослідницького центру Карла Хейдена Бі в Арізоні. Крихітні штрих-коди були прикріплені до бджіл, щоб стежити за їхніми діями.
За даною темою доц. кафедри ТФП Сергієм ТРУТАЄВИМ та доц. Дмитром СОЛДАТОВИМ проведено виховну бесіду з здобувачами вищої освіти денної форми здобуття освіти групи ТФПм21(4,10д).
