Владислав Іванович народився 2 березня 1942 р., в селищі міського типу Верхів’я, Орловської обл. в родині службовців. У 1949 р. пішов у перший клас середньої школи м. Чернігова, а з третього класу навчався у СШ № 19 м. Фастова Київської обл., яку і закінчив в 1959 р. Після закінчення школи працював різноробочим на будівництві заводу хімічного машинобудування «Красный Октябрь».
Вибір своєї майбутньої професії Владислав Іванович зробив ще в далекому 1960 році, коли поступив у Київське медичне училище №2 на фармацевтичний факультет, яке закінчив з відзнакою в 1963 році. Через кілька місяців був призваний в ряди воєнно-морського флоту (ВМФ), проходив службу у м. Владивосток, а в серпні 1965 р. був демобілізований із лав ВМФ.
У цьому ж році поступив до Харківського державного фармацевтичного інституту (ХДФІ), а в 1970 р. закінчив його з відзнакою. Під час навчання в інституті займав посаду секретаря партійної групи курсу і заступника студентського декана на громадських засадах, був старостою групи. Саме в ті часи проявився значний організаторський талант Владислава Івановича. У 1967 році він брав участь в організації і подальшій роботі першого в ХДФІ студентського будівельного загону «Таймыр». Ставлення до нього з боку однокурсників завжди було поважним, тому члени сформованого загону обрали Чуєшова В.І. «своїм» командиром.
У вересні 1971 р. почався професійний науковий шлях – Владислав Іванович був зарахований в аспірантуру при кафедрі технології ліків і галенових препаратів (нині аптечної технології ліків) Харківського фармацевтичного інституту. Після закінчення аспірантури у грудні 1974 р. захистив кандидатську дисертацію «Физико-химические и биофармацевтические исследования модифицированных аэросилов с целью их использования для приготовления эмульсионных мазевых основ» під керівництвом ректора ХДФІ, доктора фармацевтичних наук, проф. Сала Д.П., доктора хімічних наук, проф. Круглицького Н.Н., доктора медичних наук, проф. Задорожного Б.А., яка в травні 1975 р. була затверджена Вищою атестаційною комісією Радянського Союзу (ВАК МВССО СССР). За роки співробітництва з вченими наукових фармацевтичних шкіл Києва, Тбілісі, Москви було розроблено новий напрямок методів фізико-хімічної механіки в процесі використання високодисперсних мінералів (бентонітів, їхніх модифікацій, цеолітів і високодисперсних кремнеземів, які зараз широко використовуються в процесі виготовлення лікарських засобів).
Подальший життєвий і професійний шлях ювіляра тісно пов’язаний з рідною «Alma mater». З вересня 1974 р. працював спочатку асистентом, а з 1980 р. – доцентом кафедри аптечної технології ліків. Одночасно за сумісництвом був призначений заступником, а з 1979 року – деканом інституту. На посаді декана інституту Чуєшов В.І. працював до 1987 р. у самий складний час бурхливого розвитку інституту.
У 1980 р. за рішенням Вченої ради інституту, для розширення матеріальної бази ХДФІ, розпочалося велике будівництво, місцем для зведення нових корпусів стає район «Салтівські піски». Також було прийнято рішення будувати по можливості «своїми руками». І знову Чуєшов В.І. був у перших рядах, як колись у Тюменському студзагоні.
Деканату, яким керував на той час Чуєшов В.І., було доручено розробити план підготовки будівельним спеціальностям своїх студентів. Були набрані групи для оволодіння навичками мулярів, штукатурів, стропальників, з числа студентів – хто добре вчився. Вдень обрані студенти працювали на будівництві, а щовечора – навчалися на кафедрах інституту. За роботою і навчанням таких студентських загонів слідкував декан. По закінченню фармацевтичного інститута більшість студентів разом з диплом провізора отримували і декілька посвідчень з будівельних професій!
За весь час будівництва, спочатку хімічного навчально-лабораторного корпусу, а потім технологічного корпусу з навчально-виробничою аптекою (1984 р.), лекційних аудиторій та гуртожитків проводились численні суботники, недільники та інші незаплановані роботи, в яких брали участь не тільки студенти, а всі співробітники без виключення, від лаборантів до професорів.
Наступний етап творчого розвитку розпочався зміцненням зв’язків з науковцями Харківського науково-дослідного хіміко-фармацевтичного інститута ХНДХФІ (нині Державне підприємство «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» (ДП «ДНЦЛЗ»)) і перш за все з колективом лабораторії медичних аерозолів, якою керував проф. Башура Генадій Степанович. Лабораторія широко вивчала використання нових допоміжних речовин у фармацевтичній технології. Найбільш плідна робота здійснювалась разом з Миколою Олександровичем Ляпуновим, результати якої доповідалися на конференціях, фармацевтичних з’їздах, симпозіумах різного рівня.
Новим напрямком наукових досліджень Чуєшова В.І. стали розробка складу та технології фармацевтичних препаратів у формі мазі і комбінованих пінних препаратів в аерозольному пакуванні, що мають одночасно кровоспинну, протизапальну та антимікробну дію. Пошук нових допоміжних речовин та їх використання в фармації ― це було напрямком майбутньої докторської дисертації.
У 1985 р. Владислав Іванович захистив докторську дисертацію на тему «Теоретическое и экспериментальное обоснование технологии пенных аэрозолей кровоостанавливающего, обезболивающего и антимикробного действия» (науковий консультант – професор Г.С. Башура).
При розробці технології фармацевтичного препарату у аерозольному пакуванні були вивчені технологічні режими піноутворення та емульгування та можливість використання допоміжних речовин (поверхнево-активних речовин, пропелентів, розчинників, пластмас, гум). Вивчена біологічна дія аерозолів на слизові оболонки і тканини. Кровоспинний препарат «Цимезоль» у 1986 році демонструвався на ВДНГ СРСР і отримав срібну медаль та диплом ІІ ступеня.
З 1987 року Владислав Іванович стає завідувачем кафедри заводської технології ліків, у цьому ж році Чуєшову В.І. присвоєно звання професора. З цього часу почала формуватися «технологічна школа Чуєшова», першими учнями якої стали Коканов А.А., Сорокіна Е.В., Гладух Є.В., Рубан О.А., Сайко І.В., Дворніков К.І., Крутських Т.В. та ін. Під керівництвом Чуєшова В.І. за його більш ніж 50-річну творчу та наукову діяльність було захищено 4 докторських і 28 кандидатських дисертацій.
Професор В.І. Чуєшов є співавтором багатьох розроблених для практичної медицини фармацевтичних препаратів в аерозольному пакуванні: «Цемезоль» – кровоспинний та антимікробний препарат (Г.С. Башура, М.О. Ляпунов, В.І. Чуєшов та ін.), «Ентеризоль» – антимікробний препарат, призначений для санації менінгококового та дифтерійного носіїв (Сорокіна Е.В., В.І. Чуєшов), «Феректеризоль» (пінний аерозоль) – протизапальної, репаративної, антимікробної та гемостатичної дії (Є.В. Гладух, В.І. Чуєшов, В.П. Георгіївський та ін.), «Артокарпін» – протиглистний препарат у формі таблеток (В.І. Чуєшов, В.Б. Астафєєв, Н.В. Попова, Кеудон Распфон), «Альтан» у формі мазі – протизапальної та ранозагоювальної дії (К.І. Дворніков, В.І. Чуєшов, Є.В. Гладух та ін.), «Капсекол» – препарат у формі м’яких желатинових капсул (І.В. Сайко, В.І. Чуєшов, І.А. Зупанець), комбінований препарат «Ронідазол» у формі мазі (В.І. Чуєшов, Є.В. Гладух, Є.А. Безрукавий) та ін. У промислове виробництво упроваджено понад 10 препаратів, на стадії освоєння промислового виробництва знаходиться ще кілька лікарських засобів, технології яких захищені авторськими свідоцтвами і патентами.
Значні успіхи у науковій діяльності сприяли обранню в 1994 році Владислава Івановича академіком Академії наук технологічної кібернетики України.
Упродовж багатьох років він був членом спеціалізованих рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій при 1-му Московському медичному інституті ім. І.М. Сєченова (фармацевтичний факультет), Львівському і Запорізькому медичних університетах. До 2015 року В.І. Чуєшов був членом спеціалізованих рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій при НФаУ за фахом 15.00.01 «Технологія ліків та організація фармацевтичної справи», членом технологічної комісії МОЗ України. Брав найактивнішу участь у з’їздах фармацевтів, багатьох конференціях та симпозіумах.
Ще одним викликом, з яким професійно впорався Владислав Іванович був пов’язаний з ситуацією, що складалася в Україні у виробничому фармацевтичному секторі. У далеких 90-х роках минулого століття українська фармацевтична промисловість знаходилася у складному стані, особливо після розпаду СРСР, коли на заводах дуже було відчутно нестачу фахівців інженерно-фармацевтичного профілю. А спеціалісти, які одержували освіту у споріднених ВНЗ, не зовсім відповідали особливостям фармацевтичного виробництва. Тоді ректором, Валентином Петровичем Черних і було прийнято рішення про відкриття нової інженерної спеціальності «Промислова фармація», для чого необхідно було розробити великий пакет документів: від державного стандарту освіти до навчально-методичної літератури на кожну дисципліну. Саме завдяки творчому колективу під керівництвом Лариси Михайлівни Вінник і Владислава Івановича Чуєшова було розроблено освітньо-кваліфікаційну характеристику й освітньо-професійну програму підготовки фахівців інженерної спеціальності. Згодом були розроблені навчальні плани, робочі програми навчання, навчально-методична література, плани і структура лабораторних та практичних занять. Кафедра заводської технології ліків, яку очолював Чуєшов В.І., була призначена випусковою на утвореному факультеті «Промислової фармації».
Багато труднощів виникало із недостатньою матеріальною базою кафедри, яку потрібно було швидко поповнювати сучасним фармацевтичним обладнанням. Завдяки особистим і дружнім відносинам Чуєшова В.І. із керівництвом багатьох фармацевтичних підприємств, майже усі вітчизняні виробники України зробили свій внесок у вирішення цього питання.
Слід зазначити, що викладачам кафедри ЗТЛ, які викладали на промисловому факультеті, тоді не вистачало інженерних знань, тому вони у свій вільний час вивчали деякі інженерні дисципліни, одночасно знаходили нові форми навчання і консультували викладачів з кафедр «Процесів та апаратів хiмiко-фармацевтичних виробництв» і «Економіка підприємства», які потребували знань з технологічних питань. Для повноцінної підготовки інженерів-технологів на кафедру запрошували провідних спеціалістів з фармацевтичних підприємств, які проводили лекційні і практичні заняття з деяких дисциплін.
Результатом спільної роботи ректорату, навчальної частини і всіх кафедр вдалося знайти ту «золоту середину», яка обумовила високий рівень підготовки випускників спеціальності під новою назвою «Технології фармацевтичних препаратів».
Мабуть символічно, що в 2022 році ювіляр буде святкувати не тільки 80-річчя життєвого шляху, але і 30-річчя існування спеціальності, в яку було вкладено багато зусиль і на посаді декана факультету (1995-1996), і на посаді завідувача спочатку кафедри ЗТЛ (1987-2004), потім кафедри промислової фармації (2004-2010), а з 2010 р. професора цієї ж кафедри (з 2019 р. перейменовану у кафедру технологій фармацевтичних препаратів).
Владислав Іванович започаткував не тільки новий напрямок у освіті. Його родину по праву можна вважати яскравим прикладом сімейних фармацевтичних традицій: син Олег, отримавши фармацевтичну освіту захистив дисертацію та працює на фармацевтичному підприємстві, старша онука після закінчення коледжу НФаУ поступила до Національного фармацевтичного університету і вже в цьому році отримала диплом магістра фармації!
Владислав Іванович має блискучі організаторські здібності, природжений розум, авторитет та набутий багатолітній досвід, саме завдяки таким якостям він був у центрі важливих подій розвитку нашого Національного фармацевтичного університету. Загальний стаж його науково-педагогічної роботи складає понад 51 рік.
І сьогодні він з ентузіазмом відноситься до поставлених завдань, невпинно працює над оснащенням і розширенням матеріально-технічної бази університету і кафедри технологій фармацевтичних препаратів, над поліпшенням навчального процесу і вдосконаленням методик викладання дисциплін. На лекціях і практичних заняттях він щиро ділиться багатим науковим, педагогічним і життєвим досвідом. У цікавій і доступній формі на сучасному рівні досягнень вітчизняної і світової фармацевтичної науки читає курс лекцій промислової технології готових лікарських засобів, розкриваючи теоретичні основи створення і виробництва лікарських препаратів.
Значимий період у творчому житті Владислава Івановича пов’язаний з створенням навчально-методичної літератури, яка відповідала б сучасним викликам фармацевтичної галузі. З викриттям нової спеціальності було зрозуміло, що для якісної підготовки майбутніх інженерів-технологів не має вітчизняної навчально-методичної літератури, і перш за все підручника, який об’єднував би питання процесів і апаратів хіміко-фармацевтичних виробництв, промислову технологію одержання лікарських засобів і спеціальне обладнання, що використовується на українських фармацевтичних підприємствах та перспективні конструкції або автоматичні лінії закордонних виробників. Такого підручника на той час в Україні не було. У 1999 році групою авторів під керівництвом Владислава Івановича був написаний і виданий перший підручник «Промышленная технология лекарств» в 2-х томах, який декілька разів перевидавався, але все одно миттєво розходилися всі тиражі. З часом були видані каталоги сучасного обладнання фармацевтичних виробництв (2005, 2010), навчальні посібники, практикуми, методичні вказівки і рекомендації.
Високо оцінюючи ці видання, викладачі інших вищих навчальних закладів (Львівська «Політехніка», Київський інститут технології і дизайну, Інститут хімічних технологій Східноукраїнського університету та ін.) запропонували створення спільних міжвузівських підручників та інших навчальних видань.
Загалом під керівництвом Чуєшова В.І. або у співавторстві з ним було створено 11 підручників, каталоги промислового обладнання, понад 80 навчальних посібників і навчально-методичних видань. Два підручника мають статус «Базовий» і «Національний», один з яких має відзнаку Академії наук вищої освіти України за ІІ місце в конкурсі «Краще видання року» в номінації «Кращий підручник». Видані підручники використовуються не тільки студентами фармацевтичних спеціальностей закладів вищої освіти України, але і країн близького зарубіжжя.
Важко переоцінити внесок проф. Чуєшова В.І. у розвиток промислової технології ліків. За внесок, зроблений у розвиток фармацевтичної галузі України професор В.І.Чуєшов відзначений почесними відзнаками і грамотами різного рівня.
Ось така людина – Чуєшов Владислав Іванович! Професіонал – саме це слово хочеться в першу чергу застосувати до В.І. Чуєшова. Професіонал у всьому, за що брався і береться – у педагогічній діяльності, науковій роботі, у написанні підручників, статей та доповідей, наділений видатними здібностями та й умінням їх застосовувати на практиці.
Талановитий керівник, вчений високого рівня, прекрасний педагог, обов’язковий, сумлінний і душевний професор В.І. Чуєшов користується незаперечною пошаною серед колег, друзів і студентської молоді.
Владислав Іванович звільнився з посади професора кафедри
в серпні 2022 року.
Ми бажаємо нашому Вчителю довгих років життя та міцного здоров’я!!!