Григорій Гурійович Верьовка народився 25 (13 за стар. ст.) грудня 1895 р, в містечку Березня на Чернігівщині в бідній багатодітній сільській сім’ї. Але українській і світовій спільноті він відомий як видатний хоровий диригент, композитор, фольклорист, музично-громадський діяч, педагог.

Творчій шлях Верьовка Г. Г. починав з навчання у Муз.-драм. інституті у Києві (1918-22); клас теорії і композиції Б. Яворського; а в 1933 р. закінчив екстерном за класом диригування. З 1919 року працює організатором і керівником самодіяльності, викладає хорове диригування у музично-навчальних закладах Києва.

1923-1927 роки працював в музично-драматичному інституті, від 1931 року – в Київській консерваторії (нині Національна музична академія України імені Петра Чайковського). Від 1947 – професор консерваторії. 1941-1945 роки – науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР, перебуває у примусовій евакуації в азійській частині СРСР.

У 1943 року організував Український державний народний хор, у 1943-1964 роках (до смерті) був його художнім керівником і головним диригентом. 1964 року хору надано ім’я Григорія Верьовки. Хор репрезентував українське мистецтво в містах СРСР, Румунії, Польщі, Фінляндії, Бельгії та Люксембурґу, Німеччини, Югославії. Верьовка Г. Г. – автор понад 200 творів різних жанрів, органічно пов’язаних з українським національним колоритом. Він створив численні хорові обробки народних пісень.

Творчість Г. Верьовки має величезний вклад в розвиток вітчизняної хорової музики. Він являється прямим послідовником Леонтовича і Стеценка, які у свій час приділяли значну частину творчості обробкам народних пісень. Хор, який очолював Верьовка Г. Г. став взірцем для подальших колективів, які виникали в обласних центрах України.

З 1919 року і до смерті викладав у різних навчальних закладах Києва: в Народній консерваторії, Музично-драматичному інституті, 5-й Муз. профес. школі, Муз.-театр. технікумі, Консерваторії (зав. каф. хор. диригування) тощо. 1948-1952 роки – голова Спілки композиторів УРСР (нині Національна спілка композиторів України). Написав низку статей, присвячених проблемам розвитку музичного мистецтва, зокрема диригуванню, творчості М. Леонтовича.

За творчий внесок йому присуджено звання Народного артиста УРСР (1960), проф. (1947), Сталін. премія (1948), Державна премія України ім. Т. Шевченка (1968, посмертно).

Помер Верьовка Г. Г. 21 жовтня 1964 р. у Києві. В 1970 на будинку, в якому він жив відкрито меморіальну дошку (вул. Л. Толстого, № 5, скульптор Е. Фрідман), на батьківщині йому встановлено пам’ятник.

Використано матеріали:

Ященко Л. Григорій Гурійович Верьовка. К., 1963;

Гуменюк А. Рожденный для музыки // Сов. музыка. 1970. № 6;

Григорій Верьовка: Спогади. К., 1972;

Андрієвська Н. Його пісні з нами // Музика. 1974. № 1;

Дженков В., Пасещенко Л. Хормейстер, композитор, педагог // Там само. 1985. № 6.

Бесіду проведено доцентом кафедри ТФП Ірина САЙКО із здобувачами вищої освіти 4 курсу навчання групи ТФПм 19(4,0д)-01 19.12.2022 р.